За результатами розмови Франческо Альбанезі з граючим президентом нашого клубу, у виданні було опубліковано матеріал, який ми пропонуємо вашій увазі.
Український Бенджамін Баттон — успішний підприємець, який роздає паси з нахабністю того, хто не знає обмежень. У 45 років він почав бігати після життя, проведеного за робочим столом: “Я називаю себе молодим, який пізно розпочав свою кар’єру”. Микола Лиховидов відповідає з Одеси у свої 59 років, що робить його найстаршим діючим професійним футболістом у світі. Він грає за “Реал Фарма” — клуб, президентом якого він є з 2010 року, а також спонсором завдяки власній фармацевтичній компанії.
Казу Міура, 58 років, мабуть, має до вас претензії…
“Він — великий гравець, що виступав за багато команд. Мені приємно “обійти” його в цій особливій класифікації, хоча, правду кажучи, вона мені не дуже важлива. Мене цікавить тільки футбол і грати якнайкраще: поки тіло дозволяє, я буду грати. Може, навіть до 70 (сміється, прим. ред.)”.
Яке це — бути найстаршим футболістом світу?
“Це дивне відчуття. Я 1966 року народження, але внутрішньо почуваюся добре — не скажу, що молодим, але точно в чудовій формі. Я почав грати у 5 років, від аматорських команд до професіоналів. Сьогодні вже 15 років, як я граю на професійному рівні. Скажімо так, я вважаю себе молодим, який пізно почав кар’єру”.
Як ви підтримуєте форму?
“Одне зрозуміло: я вже не стану тим двадцятирічним хлопцем, який літав по флангу в університетській команді й майже не втомлювався. Я щодня дбаю про своє тіло, зокрема завдяки спеціальному харчуванню. Вранці тренуюсь інтенсивно чотири години — віджимання, планка, біг. Після обіду — тренування з командою, включаючи тактику. Моє гасло просте: поки тіло витримує — не здаюся. Завдяки цій системі я багато років обходився без серйозних травм”.
Який рівень чемпіонату у вас?
“З 2011 року “Реал Фарма” — професійна команда. Ми граємо у другому дивізіоні України, й минулий сезон був невдалим — ми закінчили останніми. Рівень зростає: з’явилися сильні молоді гравці та ветерани з чудовою технікою. Ще 15 років тому ми були аматорською командою. Наша мета — за кілька років вийти на рівень боротьби з найкращими клубами країни”.
У вас дуже молода команда…
“Наш середній вік — 23,9 року. Деякі хлопці, від 17 до 23 років, ще навчаються — хтось щойно отримав диплом, хтось вступив до університету. Але для всіх футбол — основне джерело доходу: ми фінансово стабільний клуб”.
Ви футболіст, але також успішний підприємець.
“Я — президент з 2010 року, але все своє життя займався створенням команд: зі шкільними друзями, в університеті, потім з найближчими товаришами. Мої батьки працювали на каменоломнях і прищепили мені цінність самопожертви. Я завжди хотів мати майбутнє у футболі й сам його собі створив — передусім завдяки моїй фармацевтичній компанії, яка нині спонсорує “Реал Фарма””.
Ви також займалися благодійністю через війну.
“Через нашу фармацевтичну компанію ми реалізували кілька благодійних кампаній для дітей і родин у постраждалих районах: ми передавали обігрівачі, ліки, одяг і іграшки. Допомагати іншим — один з принципів нашого клубу. Після вторгнення росіян я разом із сином поїхав до центру Одеси, щоб переконатися, що мої працівники мають достатньо готівки для життя, оскільки банківська система впала. Це лише мала частина — якщо хочете, я продовжу”.
Продовжуйте.
“Останніми днями я приймав у себе вдома одного з найважливіших командирів української армії. Також у нашому стадіоні тренується дитяча футбольна школа — це рідкість для клубів другої ліги України. Ми хочемо дати дітям психологічну та емоційну розрядку, яку вважаємо необхідною”.
Ваш кумир?
“Без сумніву — Марадона”.
На якій позиції вам найкомфортніше грати?
“Я починав як опорний хавбек, потім став атакуючим півзахисником. У “Реал Фарма” граю під номером 7. Не можу багато бігати, але стараюся максимально використовувати свою креативність: ми граємо за схемою 4-2-3-1. Торік я зіграв 11 із 19 матчів і забив два голи”.
Francesco Albanesi, La Gazzetta dello Sport