ПФЛ вместе с проектом «Золотой талант Украины» признали полузащитника нашего клуба лауреатом премии «Молодая надежда тура».

Із двох перемог стартувала у чемпіонаті другої ліги одеська команда «Реал Фарма». Щоправда, обидва матчі провела вдома, та це аж ніяк не принижує вартості шести очок.

У першому поєдинку із запорізьким «Металургом» (1:0) півзахисник Філіп Філіппов вийшов у стартовому складі, у другому – з лави запасних, зате забив один із голів (3:1). За наполегливість і націленість на ворота ПФЛ разом із проектом Золотий Талант визнали 20-річного хавбека визнали лауреатом премії “Молода надія туру”.

– Філіпе, твоя команда дещо несподівано є зараз одним із лідерів таблиці. Очікували такого від себе?

– Налаштовувалися, хотіли виграти. У минулому сезоні ми третє коло вдома гарно відіграли, у нас хороша статистика.

– Вболівальників потішили?

– Думаю так, все сподобалося, результат і голи є.

– З ким було складніше грати на старті чемпіонату?

– Хоч ми й виграли 3:1, матч був складним, та й попередній, з «Металургом» також: команди хочуть вийти вище. В цій грі нам стандарти допомогли.

– Після першого голу Новицького легше дихати стало?

– Звісно легше, вигравати – комфортніше.

– Ви просиділи цілу годину на лаві запасних. Що говорив тренер?

– Він ще до гри сказав, що все добре, але притримаємо тебе на другий тайм. Я непогано реалізовував моменти на тренуванні і він сподівався, що я вийду і заб’ю.

– Як забивав у грі?

– Грубий поборовся із суперниками, Какушин перехопив, витягнув на себе захисника і віддав мені. Я ж просто розстріляв воротаря.

– Це твій перший гол на професіональному рівні?

– Так, перший гол. Всім партнерам і тренерам дякую, привітали.

– Цей успіх додасть упевненості?

– Так, друга гра, все попереду, треба більше і більше забивати.

– З вашої групи пішли клуби-лідери, зараз заруба за перше місце буде, як відчуваєте?

– «Дніпро» і «Металіст» були фаворитами, а зараз команди рівні, кожна гра складною буде. Зараз виїзд в гості до «Миру» і там буде складно, це футбол. Наше завдання? Вигравати кожен матч, а там вже дивитися.

– Апетит прийде за цей час?

– Так, так. Команда у нас підібрана, і основний склад, і заміни, деякі гравці навіть не потрапляють в заявку. Є потенціал і все від нас залежить.

– Ви вихованець дніпровського УФК?

– Так, хоча народився я в Одеській області.

– Батько не займався футболом?

– Так, щоб професіонально, то ні.

– Ви у скільки років потрапили до футбольної школи?

– У шість років прийшов, там була пауза з семи до восьми, не було тренера і виходить був період, коли самі бігали у дворі.

– Як потрапили до тодішнього Дніпропетровська?

– Через мого тренера в одеській ДЮСШ, він знав тренера дніпровського, і коли там 98-й рік набирали, мене відправили на огляд. Так я й потрапив туди.

– На яких позиціях грали?

– В ДЮСШ грав півзахисника, а далі в училищі у мене були оборонні навички і я грав центрального захисника чотири роки. А потім перестав рости, стало важко вигравати верхові дуелі і вже була не та позиція, потім грав крайнього захисника, півзахисника.

– Зараз де краще діяти?

– Більше подобається амплуа крайнього півзахисника, там з м’ячем можна. Але можу зіграти й центрального хавбека.

– Що стосується УФК. В ваш час як з підбором гравців було?

– У 2010 році ми стали чемпіонами ДЮФЛУ, виграли у «Шахтаря» по пенальті.

– Це найпам’ятніша перемога в матчах ДЮФЛУ?

– Я у тому фіналі вийшов на заміну наприкінці першого тайму, ми дотиснули і забили. А в серії пенальті фортуна була на нашому боці, та й воротар нас рятував.

– Свій найкращий гол можете згадати?

– Було ще в ДЮФЛУ, грав центрального захисника. Зустрічалися із СДЮСШОР (Миколаїв), я віддав передачу на фланг і побіг в атаку, там потім пішов простріл і я забив.

– Згодом ви опинилися в Арсеналі U-19. Яким вітром занесло до столиці?

– Шукав команду. Я приїздив ще за рік до цього, вони грали в чемпіонаті U-21, а команди U-19 не було. Потім дограли сезон і з U-21 зробили U-19, і мені запропонували залишитися в цій команді. Там тренером був Черних Валерій Володимирович, він був в УФК колись. Допоміг.

– Головним у юніорів був Тарас Ільницький?

– Так, з ним добре працювалося, він нас навчав. І я спочатку грав, а друге коло через травму пропустив. Приїхав до Одеси, лікувався а потім пішов набирати форму в «Реал Фарму». І мені запропонували залишитися.

– Можна сказати, що знайшли свою команду?

– Ми знайшли один одного, все влаштовує.

– Ви відбігали десять матчів у минулому, першому для вас сезоні?

– Так набирав форму, звикав до другої ліги. Тут інший стиль, у кожної команди своя тактика.

– Літом не планували піти деінде?

– Ні, нікуди не хотів переїжджати. Тренери разом керують, у нас їх три. Все налагоджено.

– Де мешкаєте?

– Мешкаю з тіткою. Тут в Одесі комфортно і затишно.

– Часто купаєтеся в морі?

– Якомога частіше ходжу, це розслабляє, та й корисно плавати.

– Мабуть, придумати вам прізвисько для партнерів не було проблемою?

– Спочатку було Філ, так і пішло.

Досьє

– Народився в Одеській області.

– Перший тренер – Микола Іванович Делі.

– Хобі? За великим рахунком нічого такого, з друзями пограти. Колись на єдиноборства, кікбоксинг, трохи ходив.

– Вболіваю за «Барселону», хоча мені і Месі, і Роналду подобаються. Месі – талант, а Роналду своїм натиском подобається.

– Мрія? Я ставлю більш глобальні цілі: хочеться Лігу чемпіонів і чемпіонат світу виграти.

Андрій Іванченко, pfl.ua